Я роблю музику. Ми робимо музику. Аранжування, музику для радіо, для кіно, музичний супровід для концертів. Ми працюємо з авторами, з музикантами, придумуємо, складаємо або допрацьовуємо пісні. Людина, яка хоче бути артистом (навіть якщо у нього в багажі немає абсолютно нічого, крім уміння красиво співати) може прийти до нас і ми знайдемо рішення для всіх завдань, які він перед нами поставить. Іноді це вже не зовсім продакшн- це повністю продюсування, але так навіть цікавіше - придумувати артиста з нуля. Безумовно, ми опираємося на роботу з матеріалом, адже матеріал диктує певні речі. Наприклад, ми чуємо пісню і можемо уявити який характер у людини, яка її виконує. Це якщо вдаватися більш глибоко в процеси.

Говорячи більш простою мовою-ми можемо створити красиву пісню і красиво її записати, красиво аранжувати, записати різні інструменти з музикантами, яких ми залучаємо до роботи над матеріалом. В результаті артист отримає хороший, готовий продукт.

У мене немає професійної музичної освіти, не дивлячись на те, що музикою я займаюся з дитинства. Що стосується інструментів - моєю найпершої любов'ю стала гітара. Але я не гітарист - віртуоз, моє сильне вміння полягає в тому, щоб придумати пісню в загалом, а не в тому, щоб добре виконати її на гітарі.

Так склалося, що я вступив до університету, який був далекий від музичної сфери. Якийсь час після навчання я працював у бізнесі, але в підсумку музика все-одно затягла мене і зараз я займаюся тільки музикою і виключно музикою.

Насправді, все, чим я коли-небудь хотів займатися-це робити музику на комп'ютері. У всіх групах, в яких я грав-все в підсумку зводилося до того, що я просто сідав за комп'ютер і робив пісні. Я пробував працювати з різними артистами, робив музику, займався продакшеном пісень і серед усіх людей, яким я показував ці матеріали - був Вадим Лисиця. Десь в цей період у нас стала виникати взаємодія і таким чином ми почали працювати разом.

Я дивлюся на музику ширше, ніж як просто на набір музичних трендів.

Поп-культура-це такий якийсь згусток всіляких сенсів. Займаючись поп музикою-ми займаємося такою об'єднюючою штукою, яка відображає почуття часу, почуття епохи, почуття того, що відбувається в цю саму секунду.

Різні сенси трансформуються в певні звуки, певні кольори, певну стилістику. Я завжди уявляю пісню як композицію, розповідь або іншу художню форму. Пісня влаштована так само - в ній є вступ, є глави, є місця, де сюжет починає закручуватися, є місця, де людина може відпочити, є безліч ліній. І якщо для театру чи кіно, наприклад, відображення часу і епохи несе в собі одяг, інтер'єр і т.д., то в музиці такий одяг для мене це звуки. Тому я не можу сказати, що якісь елементи люблю більше, а якісь менше. Я роблю і живу музику, і електронну, плюс ми завжди намагаємося стежити за новинами і в силу наших професій бути на вістрі всього, що відбувається в світі. Це дуже допомагає, таким чином я зчитую референс, коли переді мною сидить артист і приблизно вже розумію, що він може виконати.

По-перше потрібно відпочивати. А по-друге-потрібно дивитися на інших людей. Концерти, виступи, інтерв'ю-особисто мене, дуже надихають такі речі.

Просто Just do it. Важливо сісти і почати щось робити.

Часто буває, що люди просто ходять туди сюди і не можуть зібратися, посадити себе і почати працювати. Головне в такому процесі-почати робити саме те, що потрібно, а не що завгодно. Тому, що коли робиш все, що завгодно, аби тільки не робити те, що потрібно-від цього тільки більше втомлюєшся.

Найулюбленіша частина для мене - це коли безліч звуків раптом складаються в щось цілісне і ти це цілісне встигаєш зловити. Секунду назад не було нічого, а тут раптом з'являється загальна картинка і все в цілому починає звучати круто-ось в цьому кайф. Коли ти вже відчув, побачив, зачепився і у тебе в голові відразу склався пазл. А далі залишається просто доопрацювати, довести до кінця. Найбільше мені подобається робити перший куплет і приспів, в цей момент я кайфую найбільше, навіть якщо ця пісня поки тільки у мене в голові-но вона вже відбулася. Вона вже є. Вона вже грає, значить вона буде.

У моєму випадку-це вміння тримати своє слово. Якщо я щось обіцяю-я це роблю. У мене достатньо внутрішніх сил, щоб взяти і змусити себе щось зробити. Не буває такого, що у мене немає бажання або натхнення-я просто з віком навчився методично робити одне і теж кожен день. У плані професійних навичок ...

Насправді, як і всюди-інтелект грає переважну роль.

Пісні, фільми і кліпи-вони все створюються завдяки інтелектуальним процесам, які відбуваються у нас в голові. Інтелект в будь-якому випадку на першому місці. Уміння бути класним музикантом? Напевне так. Але в той же час є багато класних музикантів, які не можуть скласти всі елементи в цілісну картинку. Уміння класно розбиратися в технічних аспектах? Це теж круто, але тільки на цьому "каші не звариш". Важливо цікавитися, розвиватися, бути допитливим. І, звичайно, потрібно дуже любити музику- вона повинна бути справою всього твого життя.

Досвід грає першочергове значення.

Професіонал він і називається таким, тому, що у нього для певної проблеми або завдання вже є рішення. І чим більше у нього таких шаблонів і рішень в багажі-то більшим професіоналом він стає.

Думаю телепроекти можна віднести до викликів. Я зазвичай беру на себе всі складні технічні аспекти, займаюся групу аранжуванням - це можна вважати викликом в плані витримки-зможу я або не зможу працювати в такому режимі. Коли розумію, що можу-це стає пройденим етапом. Піднімає це на новий рівень? Скоріше так, тому, що раніше, наприклад, я сумнівався-потрібно вирізати якусь частину матеріалу або не потрібно, було багато сумнівів. Зараз я відрізаю безліч шматків не роздумуючи. Такий досвід допоміг почати приймати рішення швидше і точніше. Але глобально-кожен артист і кожен матеріал-якщо він тобі цікавий - стає твоїм викликом. Я ніколи не розглядаю роботу тільки з технічної сторони-кожна пісня - це окрема історія, я її проживаю і коли я її виконую- намагаюся слухати схожу музику. З боку це виглядає так-я ходжу, сплю, їм, а в голові у мене грає весь час одна і та ж пісня, до того моменту, поки я її не зроблю.

Мені було б цікаво не стільки навчати, скільки спілкуватися з людьми, дізнаватися чиїсь думки і ділитися своїм. У цій професії навчити можна тільки технічно-можна розповісти, що ось це у нас такий-то звук, це така ось кнопка, але це ж настільки банальні речі, які людина в наш час може вивчити і сам дивлячись відео на Youtube. А ось спілкуватися, зустрічатися і ділитися досвідом-це я з задоволенням. Мені не шкода ділитися тим, що я знаю, але я теж повинен отримувати фідбек. Розмовляти про технічні аспекти не так цікаво, як ділитися думками про речі більш глобальні.